фізичний стан ліпідів у біологічних мембранах

фізичний стан ліпідів у біологічних мембранах

Важливою частиною клітини являються біологічні мембрани. Вони відмежовують клітину від оточуючого середовища, захищають її від шкідливих зовнішніх дій, керують обміном речовин між клітиною та її оточенням, сприяють генерації електричних потенціалів, беруть участь в синтезі універсальних акумуляторів енергії АТФ в мітохондріях ті інше. Конспект на урок Фізика скачати

У складі біологічних мембран виявлені ліпіди трьох класів: фосфоліпіди, гліколіпіди і стероїди. У мембранах тваринних клітин більше 50% всіх ліпідів складають фосфоліпіди - гліцерофосфоліпіди і сфінгофосфоліпіди. Гліколіпіди представлені цереброзидів, сульфатідов і ганглиозидов, а стероїди - в основному холестерином (близько 30%). У ліпідних компонентах біологічних мембран містяться різноманітні жирні кислоти, однак в мембранах тваринних клітин переважають пальмітинова, олеїнова і стеаринова кислоти. Основну структурну роль в біологічних мембранах грають фосфоліпіди.

Біологічні функції ліпідів. Ліпіди - найбільш важливий з усіх поживних речовин джерело енергії. У кількісному відношенні ліпіди - основний енергетичний резерв організму. «Депо» жиру - це підшкірна клітковина, приниркова капсула, сальник і ін.  Резервні ліпіди запасаються в організмі, і їх кількість змінюється в залежності від віку, статі, умов харчування, характеру діяльності людини та інших причин. За своїм біологічним функціям ліпіди поділяються на три основні групи: 1) пластична функція: структурні і рецепторні компоненти мембран і клітинних поверхонь. Основні компоненти - жирні кислоти

Біологічні мембрани складаються з ліпідів, білків і вуглеводів. Ліпіди становлять приблизно 40% сухої маси мембран. Вони розташовані у два шари. Основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки, здатні виявляти свою активність лише в комплексі з ліпідами. Одні білки розташовані на зовнішній або на внутрішній поверхнях мембран. їх називають поверхневими. Вони можуть відносно легко від'єднуватись від мембран після руйнування клітин. Білки, заглиблені у товщу мембрани на різну глибину (вони становлять майже 70% загальної кількості білків мембран), називають внутрішніми. Є білк

Усі клітини сформовані системою біологічних мембран (від лат. мембрана – шкірка, плівка) Мембрани відокремлюють внутрішнє середовище, поділяють його на функціональні зони. Клітинні мембрани складаються з ліпідів, білків і вуглеводів. Молекули ліпідів розташовані у два шари: їхні гідрофільні «голівки» (ортофосфатні групи) обернені до зовнішнього та внутрішнього боку мембрани. А гідрофобні «хвости», що складаються з ланцюжків жирних кислот, обернені всередину Основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки. Одні з молекул білків розташовані або на зовнішній, або на внутрішній пов

Біологічна мембрана – вибірково проникний бар'єр, який регулює обмін між клітиною і середовищем. Біологічні мембрани забезпечують впорядкований обмін у клітині між органоїдами, запобігають змішуванню різних ферментів і речовин у середині клітини. В усіх клітинах біологічні мембрани – основний структурний компонент. За молекулярною будовою (рис.1) біологічна мембрана – це подвійний шар фосфоліпідів (біліпідний шар) із зануреними в нього молекулами білка.  Гідрофільні полюси ліпідів орієнтовані назовні, гідрофобні – всередину біліпідного шару. Білки мають декілька варіантів розташування: а) на поверхні біліпідного шару; б) частково занурені в біліпідний шар; в) повністю просякають біліпідний шар.

Функції мембран.Хіміческій состав.Ліпіди мембран.Строеніе ліпідів мембран.Структура плазматичної мембрани.Асімметрія мембран.Мембранний транспорт.Проніцаемость мембран для різних веществ.Транспорт речовин через мембрани.  Міністерство Освіти Російської Федерації. Уфімський Державний Авіаційний Технічний Університет. Реферат. Біологічні мембрани. Виконав: Зайнуллін Р.Н. Студент гр. БМС-209. Перевірив: Бадретдінов М.А. Уфа 2007. Біологічні мембрани. Всі живі клітини відокремлені від навколишнього середовища поверхнею званої клітинною мембраною. Крім того, для еукаріотів характерне утворення всередині клітин декількох компартментов.

Організація біологічних мембран. Нині загальноприйнятою є модель рідинно-мозаїчної будови мембран Така назва походить від того факту, що близько 30% ліпідів тісно зв'язані з внутрішніми білками, а решта – перебуває у рідкому стані, де «плавають» ліпопротеїди. Молекули ліпідів розміщені у вигляді подвійного шару, їхні полярні гідрофільні «головки» обернені до зовнішнього та внутрішнього боків мембран, а гідрофобні неполярні «хвости» - всередину. Якщо подивитись на мембрану зверху, то вона нагадує мозаїку, утворену полярними «головками» ліпідів, поверхневими та внутрішніми білками. Товщина мембран

Лекція №3. Біологічні мембрани. Мембранний транспорт. План. 1. Структурні елементи біомембран. Фізичні властивості. Рідкокристалічний стан мембран. Динамічні властивості. 2. Пасивний транспорт речовин крізь мембранні структури.  Фізичні властивості. Рідкокристалічний стан мембран. Динамічні властивості. Важливою частиною клітини являються біологічні мембрани.  При зміні температури в мембрані можна спостерігати фазові перетворення: плавлення ліпідів при нагріванні та кристалізацію при охолодженні. Подвійний шар фосфоліпідів робить мембрану клітини подібною до ємності, електроємність 1 мм2 мембрани складає 5-13 нФ. 2. Пасивний транспорт речовин крізь мембранні структури.

Самозбірка ліпідів у водному розчині. Молекули ліпідів здатні самодовільно об'єднуватись, утворюючи у воді протяжні бішарові структури, котрі намагаються замкнутися самі на собі, ховаючи гідрофобні ділянки від води. У результаті утворюютсья везикули (ліпосоми). Процес цей називають самозбіркою.  Біологічні мембрани (лат. membrana шкіра, оболонка) – функціонально активні поверхневі структури клітин товщиною в декілька молекулярних слоїв, що обмежують цитоплазму і більшість внутріклітинних структур, а також утворюють єдину внутріклітинну систему канальців, складок і замкнутих порожнин.

Особливо важливою є роль ліпідів у структурі мембран клітин та клітинних органел – мітохондрій, рибосом, ядра тощо. Високий вміст ліпідів у клітинах нервової тканини й особливо головного мозку свідчить про їхню важливу роль у формуванні структури і функцій нервової системи.  Ліпіди і продукти їхнього обміну утворюють велику групу біологічно активних сполук, які впливають на метаболізм і структуру клітин і організму в цілому.  Класифікація ліпідів Існують три основні класифікації ліпідів: біологічна або фізіологічна, фізико-хімічна і структурна. Біологічна класифікація.  Однак кількість резервних ліпідів може значно змінюватися залежно від режиму харчування, інтенсивності фізичного навантаження, стану організму та інших причин.

Крім ліпідів, мембрани містять також значну частину білків, які плавають у ліпідній двомірній рідині. þ Ліпідний бішар визначає основні структурні особливості біологічних мембран, а типи мембранних білків і їх кількість у мембрані відображають біологічні функції даної мембрани. Наприклад, мієлінові мембрани нервових клітин виконують функцію електричної ізоляції, тому ці мембрани містять менше 25 % білка. На мембранах мітохондрій та хлоропластів проходить велика кількість ферментативних реакцій, тому ці мембрани містять близько 75 % білків. У звичайній плазматичній мембрані білок становить близ